Останні роки свідчать про відродження концепції «стримування» в американських зовнішньополітичних колах. Вчені запропонували стратегію «нового стримування», спрямовану проти Росії та Китаю. Ця ідея ґрунтується на зразку стратегії часів холодної війни, яка передбачає створення оборонного бар’єру навколо цих країн за допомогою економічних та військових заходів для обмеження їхнього впливу.
Небезпека «нового стримування»
Проте такий підхід, на думку експертів, може призвести не лише до невдачі, а й до загострення глобальної напруги. Сучасна ситуація, зокрема війна між Росією та Україною, показує, наскільки небезпечною може бути недооцінка готовності Росії захищати свої інтереси.
Оригінальна стратегія стримування
Початкова стратегія стримування, розроблена Джорджем Кеннаном, була адаптована до унікального геополітичного контексту холодної війни. Вона спрямовувалася на обмеження радянської експансії за допомогою військового та економічного тиску, уникаючи відкритого конфлікту.
Проблеми «нового стримування»
Проте прихильники «нового стримування» не завжди розуміють сутність оригінальної доктрини. Вони виступають за всеохоплюючу стратегію проти Росії та Китаю, не враховуючи особливостей цих країн та глобального контексту.
Економічний аспект
В економічному плані стратегія «нового стримування» спирається на ізоляцію як інструмент примусу, що може бути менш ефективним у сучасному світі. Росія та Китай інтегровані в глобальну економіку, тому стратегія економічної ізоляції може бути шкідливою для всіх сторін.
Різні види санкцій ризикують не досягти бажаного ефекту, а навіть зблизити ці країни, сприяючи розвитку альтернативних економічних мереж, що може ускладнити ситуацію для США.
